Марія Магдалина є першим і прекрасним свідком Воскресіння. Вже ранесенько вона не спить і поспішає до гробу в пошуках більшої любові. Чи я бачу цю жінку? Про що вона мені говорить? Можливо про те, хто я і куди сьогодні поспішаю?
Марія – полонена свого смутку. Смутку через смерть Христа. Вона шукає втіхи у присутності Його мертвого тіла. Ангели запитують її: «Чого плачеш?». Через те, що Марія вперто хотіла побачити «виключно» мертве тіло Ісуса, то не могла узріти силу знаків воскресіння: порожній гріб, ангелів і самого Ісуса. Христос запитує її: «Чого ж ти плачеш? Кого шукаєш?». Марія зосереджена на своїх болях, тому не бачить. Сльози затьмарили її свідомість…
Як часто я нарікаю на своє життя. Зосередженість на собі змушує мене постійно чогось жадати від Бога, від інших людей та від себе. Планую, як має відбутися зустріч з Христом, як Він має спасти мене. Однак в такий спосіб втрачаю зв’язок з самим життям і намагаюся стати наче його володарем. Намагаюся усе організувати, та все чомусь виходить кострубато. Шукаю кращого життя остаточно, цілковито відмовляючись від нього! Чого шукаю і чому так часто жаліюся? Можливо тому, що немає в мені відкритості на Бога і Його Волю? Живу в ілюзії щодо Нього, моїх ближніх і себе самого! Не бажаю помічати реальну присутність Воскреслого Христа у своєму житті!
Марія має трудність розпізнати Христа. Однак лиш одне Його слово – «Маріє!», – розплющило її очі і вона побачила, прокинулась до нового життя. Вона побачила світло! Це слово вирвало її з пастки печалі й смутку. Ісус кличе й мене на ім’я із моїх печальних планів щодо мого життя! Він кличе мене із заробітків голосом самотніх дітей та рідних! Кличе із моїх страхів та непрощення – до воскресіння! Жалі та нарікання на стільки заплющують нам очі й серце, що ми відмовляємось від любові!
Щоб побачити Воскресіння, потрібно нового погляду, очищеного від прив’язань і суто людських очікувань. Жити Воскресінням – це більше Йому довіряти, це жити у постійному пошуку і завжди більшому спогляданні Христа в усьому. «Коли ж поснідали, каже Ісус до Симона Петра: «Симоне Йонин, чи любиш ти мене більше, ніж оці?». Ісус пробуджує Петра з його печалі, і також мене сьогодні, саме тим запитанням про більшу любов! Питання, чи дозволиш Ти себе пробудити до більшої любові Христа?
Дорогі Друзі, Співбрати! Щиро вітаю Вас зі Святом Воскресіння Христового! Він воскрес і ми покликані до більшої участі у Його страстях і Воскресінні! Участь у Воскресінні Христовому – це коли я прагну більше пізнати Христа, щоб Його більше любити і наслідувати, більше вірити в Його силу і більше надіятися, навіть крізь сльози моїх немочей і випробувань! Бажаю і Вам воскреснути разом із Христом до більшої мужності у неминучій і постійній боротьбі, до більшої радості у служінні і передусім до більшої вдячності за страсті Христові, Його смерть і Воскресіння! Бажаю Вам радості від життя як великого дару Божого і до життя як виняткового покликання, щоб більше любити та примножувати Воскресіння Христове!
Усюди там, де Ти досвідчуєш хоча б крихту прийняття, прощення, радості, у кожній посмішці, обіймах, і навіть гарячій філіжанці пахучої ранкової кави, усюди там, Ти можеш говорити про досвід Воскресіння!
ХРИСТОС ВОСКРЕС!
Ілюстрація: Марія Магдалина біля гробниці (Йо. 20, 11-18), Юліус Шнорр фон Карольсфельд (1794-1872).
